Київські яблука для саду-душі
14 листопада 2012 року у мене мерзли руки в осінньому Києві. Але серце
зігрівала думка, що свято душі от-от почнеться у Будинку вчителя на
Володимирській - треба поспішати. З
рожевими трояндами для одної із кращих представниць сучасної української
інтелігенції Олени Голуб я зайшла до зали. Аншлагу не було. Дивно. Глядачі
прогледіли в афіші казковий вечір? Я відчувала себе справжньою щасливицею, адже
одна з небагатьох потрапила на дійство, яке створив чарівник - режисер, «столяр» української душі Євген Сверстюк.
Довкола яскравої особистості завжди, як довкола вулика з медом, «гудуть»
талановиті люди-бджілки.
Панувала атмосфера світла і добра. На екрані з’являються карикатури і шаржі
Олександра Довженка. На сцені хлопець, трохи соромлячись і водночас радіючи, розсипає
справжні яблука: жовті, червоні. Ласкаве запрошення у живий яблуневий сад, що
посадив Олександр Довженко біля кіностудії у Києві.
А далі глядачі стають свідками польоту душі Олександра Довженка над водою.
На відео бачимо відображення грозових хмар-думок, що линуть над ріками і
озерами України, крижин у серці, що пливуть вздовж берегів, а потім –
кришталево чисту, нічим не замутнену воду. Музика скрипки, на якій грає на
сцені чарівна виконавиця, торкається душі кожного. «Олександр Довженко. Втеча
із полону» - під такою назвою розпочинається цьогорічний творчий вечір.
Євген Сверстюк розповідав про пережите: «Для шістдесятників після Тараса
Шевченка найбільшим будителем був Олександр Довженко. Саме він - перший в СРСР
дисидент». За словами українського публіциста, Довженко втік у
царство свободи – написав свій «Щоденник», завжди залишався націоналістом,
думав і переживав за долю українського народу, глибоконеповноцінного, як нації.
Свої думки про всесвітньо відомого кінорежисера і письменника Євген Сверстюк
виклав у творі «Розiп'ятий праворуч (Олександр Довженко)» (http://www.ukrcenter.com/Література/Євген-Сверстюк/48177-1/Розiпятий-праворуч-Олександер-Довженко). Пан Євген говорив про трагічну долю митця, про його
віру у Бога і протест проти безбожної більшовицької влади: «Коли у 1955 році Довженкові «приснився дивний сон два рази, неначе Ленiн мене
обiймав i цiлував"
- вiн не
шукав тлумача снiв, а серцем розгадав: «Очевидно, буде мені
трудно..»».
Київська публіка теж розгадувала серцем - гру на роялі, який звучав на
сцені серед яблук, уривки з творів Довженка, що змушували затамовувати подих,
пісні, виконані щиро і зворушливо. А ще були подарунки. Наприкінці вечора
кожному дісталося запашне яблучко, як символ генія, чиї плоди і сьогодні живі,
ароматні і надзвичайно потрібні в Україні та світі. Яблука із «саду» Олександра Довженка,
турботливо збережені і подаровані із рук у руки нам у 21 столітті Євгеном Сверстюком.
