«Ходить Гарбуз по городу»

23.01.2013  (кожної цифри по дві - цікава дата!) у центрі Києва зібралося багато журналістів, фотографів і митців на відкритті персональної виставки художника Володимира Гарбуза у Національному музеї літератури України. Кожен перед входом до зали прочитав: «На здобуття Шевченківської премії». Дубль N … ну, про це не написано, тільки сказано :) Щиро-щиро бажаю відзначення Таланту пана Гарбуза! А щодо визнання, то воно, на щастя, вже давно у цього художника є і в Україні, і за кордоном.

Художник Володимир Гарбуз

Дозволю собі у жартівливій формі передати настрій на відкритті персональної виставки Володимира Гарбуза у Києві.

Ходить Гарбуз по городу (Національний музей літератури України), питається свого роду -
"Ой чи живі, чи здорові
всі родичі гарбузові?".

Обізвалась жовта диня,
Гарбузова господиня (заступник голови Спілки краєзнавців України, старший науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України Руслана Манківська):

«Аура творчості пана Володимира на фоні наших українських реалій дає нам духовних сил, які ми черпаємо у переданій любові до рідної землі, рідного краю. ... Пану Володимиру своєю творчістю вдається спасти нас від закріпачення власних душ».

"Сумщина"

"Іще живі, ще здорові
всі родичі Гарбузові".

"Оберіг України"

Обізвалася морквиця,
Гарбузовая сестриця (заступник директора Національного музею літератури України Тетяна Чуйко):

«… Ми всі знаємо Гарбуза нестримного, уривчастого, не тільки у мазку, не тільки у накладанні фарби на полотно, а й у виступах, часто гострому слові. А згадайте Шевченка: «Погибнеш, згинеш, Україно», а з іншого боку: «Я так, я так її люблю». Це саме особливість Гарбуза. Очевидно - ознака геніальних митців. Попри все Володимир Гарбуз, як Шевченко, світлоносний митець. Світлий, витончений, вишуканий. Як ранній березень: несподіваний, примхливий, але водночас тепло: любов до своєї країни, її історії, літератури, мистецтва і пошук, прорив у майбутнє мистецтво, майбутнє цього народу. Є всі підстави, щоб здобути Шевченківську премію».

"Самотність"

"Іще живі, ще здорові
всі родичі Гарбузові".

"Квіти з гарбузом"

Обізвались буряки,
гарбузові свояки (прихильники творчості Володимира Гарбуза): "Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові".

Обізвалася квасоля,
а за нею й бараболя (прихильниці творчості Володимира Гарбуза):
"Іще живі, ще здорові
всі родичі Гарбузові".

Обізвався старий біб (художник, поет, скульптор Михайло Горловий):

«Я ходив і квітнув на виставці. Енергія, яку дарує Володимир Гарбуз – сонячна, тепла, лагідна. Гарбуз наш – оригінальний, унікальний, універсальний художник. Це і графіка, і живопис, монументальне мистецтво, і скульптура. … Це мій земляк і я їм пишаюсь, таких людей мало. Володимир уже давно дозрів до Шевченківської премії. Він не просто художник, він – український художник, який їздив по світах, був і у парижах, і лондонах, і америках, повернувся і сказав: «Краще на своїй землі, де пуп закопаний. Тут - моя Україна»».   

 

"Я піддержав увесь рід!
Іще живі, ще здорові
всі родичі Гарбузові".

Володимир Гарбуз: «У мене розривається серце сьогодні, якщо чесно, бій в душі, коли я бачу, що деякими творами випередив і вгадав сьогоднішню дійсність. Я вболіваю за Україну. Про село і про кріпацтво: я для того зі своїми друзями Василем Корчинським, Прокопом Колісником, Олесем Солов’єм, Левком Воєдилом їжджу у село, щоб зафіксувати оті самітні хати без людей з вибитими вікнами, які ще живі, які просять, стогнуть, щоб звернули на них увагу. Ми для того і малюємо, бо знаємо, що землі наші знову можуть стати закріпаченими, щоб не стати кріпаками. Мистецтво на те і є, щоб ми відчували себе вільними людьми».

"Три гетьмани"

Володимир Гарбуз: «Дякую, друзі! Сьогодні відбувається єднання з творами, людьми, я відчуваю вашу щиру енергію, як б’ються ваші серця, як ви розумієте мої твори. Завдання художника – зуміти своєю творчістю написати роботу, поєднати з космосом, потім цю енергію перенести у зали, щоб цей акт єднання відбувся, акт розуміння».

"Село ще світоносить"

Валентин Сильвестров: "Це співають люди, хор акапельний – це вже собор Гілеї з людей, співочий собор. Виникає така ситуація, що людський всесвіт співає через ці голоси"

 

30 жовтня 2012 року геніальний український композитор Валентин Сильвестров відсвяткував свій 75-й День народження разом з численними шанувальниками у Національній філармонії України. Подарунок публіці у цей день – хоровий концерт та кілька секретів у відвертих інтерв’ю від Композитора. Радію честі познайомитися і поговорити з унікальним киянином – Валентином Сильвестровим.

«Тут виникає така ситуація, що акапельний хор – це взагалі такий жанр, більш присутній в Україні. Наприклад, в Польщі не так, в Європі. Це пов’язано з православ’ям, у православній церкві під інструмент не співають. Коли такий хор співає… Коли на інструментах грають, то там вже є друга система – відчуження. А це співають люди, хор акапельний – це вже собор Гілеї з людей, співочий собор. Виникає така ситуація, що людський всесвіт співає через ці голоси.

А крім того це ще зв’язано з літургічними текстами. Я до них ставився не як до церковних, або з Інтернету, а як до текстів, які писали Пушкін, Златоуст, поет… До цих слів так потрібно підходити, як до Пушкіна, Шевченка і тоді вони, можливо, розкриються по-новому. Не традиційно, а так, ніби слово щойно виникло: тільки-що Христос сказав: «Отче наш», Пушкін сказав: «Отче, наш». Оце воно! Отак вони і заспівали. Не те, що вже пройшло 5000 років…

Музика знову повертає нас до витоків мови, хтось сказав це, а музика підхоплює з мови, а не тільки з традицій. Часто мову відкидають, а кажуть: «Треба ось так казати», а сам текст говорить: «Ось така потрібна музика», якщо ти дійсно прислухався. Оце така проблема. Проблема у тому, що ця музика зв’язана не з природою, а зі словом. Наприклад, навіть Тичини вірш наївний, дитячий «Гаї шумлять», але це ж райський… Це те, що у Тичини забрали… Пушкін сказав, що «поэзия должна быть глуповата», так оце якраз наївність у Тичини, у нього була оця «глуповатість» геніальна, а потім воно кудись зникло.

І це від слів іде: «Гаї шумлять», це – парадіз, це така асоціація, що від слова іде, а не від того, що я малюю гай – це не головне. Головне, як цей текст проспівується. А потім обертонами він і гай дає і інше, інше, інше», -  розповідає Валентин Сильвестров.

Відеоінтерв'ю:

http://youtu.be/31Quv3KYOq4

 

Kyivdiary.com

Valentyn Silvestrov
Pianist / Composer

Pianist and one of the best-known Ukrainian composers in the world. More than 40 years Valentyn Silvestrov has been composing great contemporary classical music in his little modest apartment with a view of Kyiv-Pechersk Lavra. He was born in 1937 in Kyiv. CD with music composed by Valentyn Silvestrov will be a cool present from Kyiv.

Nice film about Valentyn Silvestrov: http://www.youtube.com/watch?v=M9CYVWdXxDw